Культура

Історичні уроки та аналогії

Ай-ай! Яка прикрість! Ой, як же воно все запалахкотіло… А не треба було з великодержавними амбіціями бавитися, ніби мавпа сірниками… На початку червня 1571 року кримський хан Гірей покарав свого невірного васала, і після успішного військового походу та штурму міста спалив майже дощенту Москву та винищив там усе, що втекти не встигло. Ой, як не люблять московити згадувати про ті події.

А було все вкрай принизливо.
Просто згадаймо передісторію того славного походу. До 1476 року Московське князівство платило данину своїм суверенам і господарям у Велику Орду. Ви спитаєте: «А як же славна Куликова битва, в якій Дмітрій Донськой розгромив ординців та звільнив Русь від залежності»?!

Та так, як і все в Мокшандії… Не було ні великої битви, ні звільнення. Бо кого від кого? Одна частина ординських правителів під проводом хана Тахтамиша виступила проти ослаблого представника роду Чінгізхідів Мамая. Московське ханство на чолі з васалом Мамая Дмітрієм зрадило свого правителя і влилося в армію Тахтамиша та в доволі другорядній битві поміняло правлячу династію в орді і своїх господарів.

От і весь героїзм!
А мокшани, повернувшись додому стали васалами нового хана й далі справно платили йому данину.

Але чи умови були невигідними, чи на «розводняк» потягнуло… Вклонився московський цар ще одному хану — кримському з роду Ґереїв, і в 1473 році присягнув йому на вірність. Що особливо принизливо для московитів — присягнув Іван ІІІ мусульманському володарю на Біблії!

Час тоді йшов неспішно. Доки Крим та Орда виясняли «чья это корова и кто её доить будет», Москва в 1476 році остаточно перестала сплачувати дань Великій Орді та кінцево визнала своїм господарем і повелителем кримського хана. Чи були в той час якісь «героїчні походи, битви й перемоги» Москви історія замовчує, бо з Великою Ордою за Мокшандію билися кримчани, а московити були лише васальною складовою їхньої армії.

У 1480 році Крим завершив усю ту волокиту і змусив Орду відмовитися від претензій на Мокшу. І близько століття московити чемно платили данину до Криму та схиляли голови перед новими володарями. А ті, задоволені золотом та соболями, прикривали Мокшу зі сходу від ординців і з півдня від Великого Князівства Литовського, до якого тоді входила наша справжня Русь (не плутати з ординської Московією). У Московитів почали пробуджуватися апетити. Їм удалося більш-менш успішно повоювати з недобитками Великої Орди на сході та щось від неї відтяпати, а потім втягнутися в протистояння зі Швецією.

Треба розуміти, що московит не змінився за довгі століття. Як тоді Іван IV (Грозний) так і нинішні правителі у Москві, коли по спині нагайкою не б’ють, стають хамовитими. Отож Грозний царем себе проголосив, і навіть на землі суверена напав та шкоди великої натворив. А ще почав нищити інші васальні князівства — той же Новгород до ноги вирізав.

Крим тоді не відразу зміг зібратися із силами, але таки 1571 року вийшов у похід на Москву. Воювати не було з ким, бо «гєроічєская лічность царь всєя Русі» «доблесно» драпанув зі своєю оприччиною на північ у такі болота, куди татари навіть сунутися побоялися, бо кажуть, що там комарі були, як ведмеді. Тож зайняли вони посади, земляне місто, вивезли весь скарб і підпалили решту непотребу дерев’яного. Вогонь скоро перекинувся й на обложений Кремль, який також вигорів та заживо згоріла там частина залоги на чолі з командувуачем Іваном Більським.

Але на цьому правильні й мудрі дії Давлет Ґерая закінчилися. Залишки Кремля й Китай-город він брати не став, бо не мав із собою облогових пристроїв. Сидіти у спаленій Москві серед комарів і трупного смороду від багатьох тисяч загиблих і спалених було нестерпно. І передав Івану, що може його й простити, якщо той знову поклянеться у вірності, продемонструє якісь східні вишукані акти самоприниження та буде платити подвійну данину. А ще зречеться самозванного титулу царя. Що останній із «радостью собачьєй та самонічіженієм ніжайшим» і виконав. Ще довго по тому мокшанські правителів платили данину своєму кримському господарю.

А ми урок від Ґереїв славний отримали: недопалена Мокша завжди обернеться новою загрозою та страшним лихом. Досі опановані родовою травмою від того приниження, мокшанські правителі знущаються над кримськими татарами.

І над нами, на жаль, знущаються. Бо розгромивши все військо московитів під Конотопом, Іван Виговський вже розпочинав похід разом з татарами на Москву. І вся історія мала б повторитися. Захищати мокшан не було кому і цар із двором утік на північ… Може хоч цього разу випалили б до останнього полінця та продали б усе, що ворушиться в рабство… Так свій же Нацкорпус у Гетьмана в тилу озвався. Пішли запорожці на чолі із отаманом Сірком палити кримські міста в той самий час, коли хан разом з Виговським московитів бив. Ну, татари сказали нам тоді те, що зараз уже починають американці з європейцями говорити, та й повернули захищати свої землі від отих добровольців…

Москва тоді врятувалася. А потім, оговтавшись, ще поінтригувала серед козаків та довела Україну до Чорної Ради, де соратників Виговського порубали, а країну довели до страшної руїни. Ну, і чим не наші вибори 2019 року та наслідки нинішнього правлєнія! І отак на нас, як і на кримських татарах відігралися.

Тож учімо історію. Корисна штука…

Тарас Чорновіл

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.