Вчора народився Роман Іваничук. На жаль, уже покійний. Знаний письменник, видатний просвітянин і взагалі хороший чоловік. Батурин і Роман Іваничук — речі взаємопов’язані. Ще Батурин стояв у реп’яхах забуття, а Іваничук уже рухав його відродження своїми «Мальвами».
Коли ми робили походи «Дзвін – 90» та «Козацькими шляхами» (1991) — Іваничук був з нами у Батурині. Ще пам’ятаю як Станіслав Реп’ях іронічно кривився, коли Іваничук хрестився під час відправ УАПЦ… Про це є в його книзі «Благослови, душе моя, Господа…».
Зрештою, саме в Батурині з рук президента Ющенка Роман Іваничук отримав золоту зірку Героя України.
А на давній і дорогій мені світлині Роман Іваничук та Левко Лук’яненко слухають мене, ще юного, а мегафона тримає Валерій Сарана. Праворуч від краю — Володимир Ступак. Це, звісно, не перші наші заходи у Батурині, але одні з перших, у 90-і роки…
Василь Чепурний
