Не стало одного з найяскравіших українських поетів останніх десятиліть Мойсея Фішбейна. Потужний талант, дуже складний характер. Один з небагатьох емігрантів з СРСР, хто повернувся до вже незалежної України. Поет. Українець. Один з тих, хто неухильно і послідовно захищав ім’я України від спроб звинувачень в міжнаціональних негараздах.
Чітко і послідовно захищав рідну країну від кдбістсько-кремлівських звинувачень в «антисемітизмі».
Ми познайомилися в далеких 80-х, чи то у 1988, чи то у 1989 р, на «квартирнику» у Леоніда Фінберга, де і мав виступати Фішбейн. На перший його в Києві квартирник були запрошені чоловік 10, не більше. Квартирник сам же герой поетичного вечора успішно і зірвав…
Той, хто знає його ближче — не здивується. Він був дуже чуттєвим до дрібниць, і вимагав максимальну повагу до себе. З того квартирника ми пішли тоді вдвох, і я ще довго слухав його вірші вже наодинці.
Після того це товаришування то посилювалося, то переривалося. Завжди за ініціативи Мойсея. Так, хоч він був набагато старшим за мене, але категорично забороняв його називати «паном Мойсеєм».
Вистачало якоїсь дрібниці (наприклад, я не мав часу негайно заїхати за книгою, яку він хотів мені подарувати), і він міг припинити дзвонити на кілька років. Потім зрештою «остигав», і знову починав свої бесіди. І спробуй було тільки щось заперечити йому під час довгих телефонних бесід…
Він мав дивовижне почуття гумору (жорстке дуже). І якесь надзвичайне відчуття мови.Українську мову він любовно називав «мовеняточко», і стверджував, що саме він вперше вжив таку пестливу форму.
Спочивай з миром, Мойсею, ти залишив вагомий внесок в українську культуру.
Олександр Доній
