Кілька слів після події. «Книжкова країна» на столичній ВДНГ — вже історія. Але ще всі, напевне, як і я, під враженнями від неймовірного книжкового дійства. Попри всі негаразди: розв’язану орками довбану війну, ремонт на синій гілці метро, часті тривоги й не комфортну погоду перших днів фестивалю – це сталося!
Після відгуків перших днів, я ще сумнівався, чи взагалі їхати. Але тепер ні краплиночки не жалкую, і дякую організаторам — вони створили книжкову казку, поволі розширюють географію київських книжкових фестів.
На «Книжковій країні», особливо у вихідні був аншлаг. То прекрасне явище, як для видавців, так і для письменників, коли до шатрів і яток відомих видавництв була юрба, через яку інколи важко було проштовхатися до самих книг.
Відчувалося, що люди спраглі за новою, свіжою, живою українською книгою. Здивувало видавництво КСД, крім майже царського шатра для розкладів книг, вони організували поряд такий же, для автограф-сесій письменників. І що найбільше вразило — черги за автографом до письменників, наших, українських, уявляєте!
Поволі ми все ж починаємо цінувати своїх. Хоча досі перекладна література «рулить». На книжковому фестивалі траплялися і неочікувані зустрічі, навіть курйози, коли, наприклад, попросиш пані, що проходить поруч, зробити світлину на телефон, а вона виявилася випускним редактором твоєї нової книги…
Звичайно ж відзначу енергетичні, теплі зустрічі зі знайомими і друзями, а також із читачами на стенді «Коронації слова». Одне шкодую, що графік автограф-сесій був розписаний погодинно, думаю додаткової години не вистачало кожному із письменників, які тут тусувалися. Не з усіма зумів зустрітися, тому до зустрічі на Арсеналі!
Дякую організаторам за просування і популяризацію української книги. От, і в моєму б Рівному «замутити» щось подібне!
Ми переможемо!
Василь Тибель
