Культура

КопАння в собі і кОпання інших

Песимісти гадають, що все буде. Оптимісти гадають, що все буде добре. І тільки реалісти в курсі, що все може бути. Вища любов – таємна любов. Зодягнена в слова, любов втрачає свою гідність. Письменник починається з книг і самотності. З чужих книг і своєї самотності. І тоді книги стають способом життя, а самотність – музою, єдиною відданою дамою серця.

Виявляється, горобець найбільш волелюбна пташка. У клітці помирає… У Веласкеса нараховували двадцять сім відтінків чорного. В дорозі з нами завжди присутній Бог. Тому цей путь веде до вічності. «Вовіки вічні» – це ключ нескінченності. Те, що не одразу дається в руки, дорого коштує.

Впевненість у собі вирізняє мудреців, бунтарів і прочан. Вони живуть за своїми законами, точніше – поза законами. Ми – люди копАння. Закопуємо і викопуємо. Закопуємо і викопуємо. І картоплю, і таланти, і своїх героїв, і своїх пророків… Одних викопуємо, інших закопуємо. Але найулюбленіше заняття – копАння в собі. І кОпання інших.

Кожен алмаз здається великим, доки не обшліфований. Розумних багато, але мало тих, що вміють із цього розуму користати.

Мирослав Дочинець

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *