Розповідаючи про недавні події, він був дуже серйозним, як і належиться справжньому гумористу і сатирику. Та далі, коли мова зайшла за нашу колишню спільну творчу діяльність, щиро розсміявся.
Мені пощастило, бо зміг зустрітися з ним саме у вересні. Бо й познайомилися ми цього місяця у далекому тепер 1991 році, коли приїхав до Донецька і почав працювати власкором молодої задерикуватої газети «Україна молода».
На той час він — вже відомий художник-карикатурист Микола Капуста — досить приязно поставивився до неофіта веселого цеху. Зробивши кілька спільних цікавих творчих проектів, ми відтоді почали працювати разом.
І так вже 28 років!
Готували гумористично-сатиричні твори для видань «Донеччина», «Донбас», «Україна молода», «Голос України», «Урядовий кур‘єр», «Веселі вісті», «Перець». Само собою, Капуста робив ілюстрації для всіх моїх веселих книжок.
На Покровсьму Літфесті, що днями відбувся на Донеччині, організатори влаштували творчу зустріч «Кущ Капусти».
Слухаючи наші спогади, сміялися всі присутні. І ми також. Хоча під час іншої нашої зустрічі — за обов’язковим столом з півлітрою (з продовженням) ми раділи зустрічі і поряд з цим помітно сумували. Бо ж перебували не так далеко від лінії зіткнення, яка вже не один рік водночас є межею між життям мирним і теперішнім.
Павло Кущ
