Література стала суб’єктивним полем індивідуальних збочень і корпоративної боротьби. Аби її врятувати, треба повернутися до Гомера і розпочати все знову. Але нема гарантії, що література не прийде вкотре до герметичної естетики ґеніяльного Джойса чи талановитих збочень на кшталт австрійської нобеліянтки 2004 Ельфріди Єлінек.
Просто, треба вчасно зупинитися, дозволивши собі балансувати на межі літератури і нелітератури, повертаючись до науки життя — людського набування. Що для письменника, зацикленого на власному творенні мертвих світів, — є неможливим.
Инча крайність — вчинити, як Іван Вишенський, сиріч, назавжди закритися в афонській печері. Себто, виходу нема. І нема на то ради… Оця біганина мінним полем і називається Історія Літератури.
Євген Баран
P.S.
Платон радив не читати Гомера, бо там — деструкція.
Юрій Ковалів
Платон в ідеальній державі взагалі не бачив поетів. Так що такоє…
Євген Баран
Треба продовжувати писати. В процесі пізнаєш: що і навіщо та для кого пишеш. Решта залежить від зовнішнього світу. У всьому своя лотерея часу, бо у кожного свій час і свій світ. Тому не судіть авторів за їхніми творами. Правда одна: Текст або до душі, або до дупи.
Олег Драч
Класик переживає… Насправді сьогодні здебільшого твориться не література, а макулатура. Одноденки щезнуть безслідно. Залишиться в далекому майбутньому лише один сучасний пастух (Гомер). Час усьому дасть раду.
Микола Славинський
А може просто комусь доведеться писати так, ніби Гомера і Джойса ніколи і не існувало. Відкинути все і почати писати так, ніби ти найперший письменник у історії людства.
Вячеслав Кондратюк
