Остання теоретична книга Юліуса Еволи — «Осідлати тигра». По суті це його заповіт. Шлях радикального заперечення. Стоїчний. Мужній. Шляхетний. Нігілістичний. І тому особливо привабливий. Евола розглядає «онтологію тигра» в історичному контексті та ідентифікує Сучасність як епоху деградації та занепаду. Те, що відповідає індійським доктринам про послідовність юг (крита-юга, третя-юга, двапара-юга, калі-юга) чи античного вчення про зміну століть – золоте, срібне, мідне та залізне. (Детально версію змін цивілізацій Евола описує у своїй книзі «Повстання проти сучасного світу»).
У цьому контексті Евола вважає, що сьогодні ми живемо у калі-юзі, періоді залізного віку. З метафізичного «століття тигра» і приходить до висновку — «все втрачено остаточно, захищати і відстоювати більше нічого, ми підійшли до фатальної межі». Відповідно, «залишається лише «осідлати тигра», сприяти тому, щоб ця цивілізація калі-юги провалилися в приготовану їй самій собі яму разом із в’ялим ідіотичним людством, яке дозволило брехливим вождям зробити із собою що завгодно».
Він пише: «Перейдемо до розгляду принципу “осідлати тигра” щодо зовнішнього світу. У цьому випадку його можна розуміти наступним чином: коли певний цикл цивілізації наближається до свого кінця, важко досягти чогось, чинячи опір, пряму протидію його рушійним силам, оскільки цей рух настільки сильний, що охоплює за собою все і вся. Але важливо не піддатися враженню всемогутності та уявного тріумфу сил епохи. Ці сили, позбавлені будь-якого зв’язку з будь-яким вищим принципом, по суті вкрай недовговічні. Тому, замість того, щоб зациклюватися на близькому і теперішньому, слід прийняти до уваги можливу зміну ситуації в недалекому майбутньому… Точка, в якій циклічний процес досягає своєї межі, є одночасно точкою, в якій він змінює свій напрямок на протилежний. Позитивним вирішенням проблеми була б зустріч тих, хто не спав протягом довгої ночі і тих, хто прийде на світанку. Але навряд чи можна з точністю передбачити яким чином і на якому рівні виявиться зв’язок між циклом, що завершується і починається, тому запропонований нами принцип «осідлати тигра», що відповідає єдино прийнятній для сучасної епохи лінії поведінки, повинен мати самостійне значення».
«Тільки вийшовши за рамки ідей та уявлень, що характеризують нашу сучасну цивілізацію, можна знайти тверду абсолютну точку опори, здатну оголити всю перекрученість сучасного життя. Тільки таким чином ми знайдемо наш останній бастіон, лінію опору тих, які, незважаючи ні на що, зуміли залишитися у вертикальному положенні».
Ось саме до таких людей, які «зберегли вертикальне положення» і звертається Юліус Евола, перефразуючи слова Агріппи Неттесгеймського – anima stante e non cadente («душа, що стоїть і не падає»).
«Якщо тобі судилося падати в смерть з великої висоти, Соромно не насолоджуватися краєвидом під час падіння, Соромно не відчувати, як вітер тріпоче волосся, І не відчувати тепла сонячних променів на обличчі. Практикувати Тантру – означає осідлати тигра Шаленої Мудрості, Кинутись у її полум’я і вийти з нього, Одягненим в Тіло Видіння»…
P.S.
Евола в назві своєї праці використовує фрагмент вислову, якій існує в китайській традиції «осідлати тигра», що перегукується з династією Дзін. Один полководець, вірний Імператору, цим висловом визначив ситуацію, що склалася під час повстання бунтівного генерала. Столиця була атакована, і уникнути прямого зіткнення із силами повсталих було неможливо. Відтепер лояльні до імператора війська були приречені на битву, в якій, однак, шанси на перемогу були дуже незначні. Але й ухилитися від неї ніхто не міг.
Отже, весь вираз загалом — «скакати на тигрі, не маючи можливості зійти» — у китайському контексті означає: вступити в пряму та смертельну конфронтацію з гігантськими силами з крихітними шансами на перемогу, не маючи жодної можливості ухилитися.
Сергій Чаплигін
