Моїм першим серйозним захопленням в українській літературі була Ольга Кобилянська. У шостому класі я прочитав повість «У неділю рано зілля копала» і був вражений історією, в якій реальність і магія так переплелися, що я фізично відчув свавільну Тетяну і страх Гриця, який передчував, що життя з нею перетвориться на безконечне змагання за домінуючу роль у стосунках і злякався зв’язувати з нею своє майбутнє.
Тоді я не міг збагнути, чому він відмовився від такої яскравої і розумної дівчини. І лише через багато років зрозумів, що нездорове домінування в стосунках призводить до фатальних наслідків, особливо якщо між чоловіком і жінкою немає рівних взаємин і хтось намагається вивищитись, руйнуючи особистість любовного партнера.
Коли я добирався після презентації своєї книжки з Клужа через Гуру-Гумору до кордону, то зрозумів, звідки у Кобилянської магічна сила, відтворена в образі Маври. Вона звідси, з цього містечка на півдні Буковини, недалеко від румунської Сучави.
Про це я згадав сьогодні, в день народження Ольги Кобилянської, яка могла відбутись у німецькій чи польській літературах, але завдяки двом чоловікам, у яких була закохана, стала тою, яку ми знаємо з дитинства як одну з найкращих українських письменниць.
Володимир Даниленко
