У санаторному фойє підійшла жінка в штанях із лампасами.
— Кажуть, ви письменник.
— Кажуть.
— Я теж пишу вірші.
— Вітаю.
— Віршів багато, але мені ніколи їх десь прилаштовувати.
— Буває.
–Тому я хочу запропонувати вам надрукувати їх у вашій книжці.
— У якій книжці?
— В наступній. Хай буде більшість вашого тексту, а деяка частина сторінок — мої вірші.
— Ви це серйозно?
— Ну так. А гонорар поділимо.
— Не вийде.
— Чому?
— Не люблю ділитися гонорарами.
— Тоді друкуйте безплатно. Мені достатньо популярності.
— Не можу.
— Чому?
— Негарно якось привласнювати вашу славу…
Мирослав Дочинець
