«Мама просила передати», – каже Михайло Павлюк і вручає мені аудіокасету «Музична драбина»… Оце так дарунок! Хоча, здавалося б, нічого особливого, ніякої цінності такий презент для читачів цього опусу не має, а чимало представників молодої генерації, вочевидь, навіть не знають, що воно таке і що з ним робити. Та і якість сего музичного продукту така собі, м’яко кажучи.
Для мене ж ця несподівана офіра від Оксани Івасюк, зізнаюсь, дуже дорога, і ця скромна касета – особлива і вартісна. Бо це продукт, кажучи на теперішній лад, крафтовий. До того ж, 
йому майже 30 років!
… Працював я тоді, у дев’яностих, в Чернівецькій державній телерадіокомпанії. То були часи буремні, і, водночас, натхненні самостійністю України, її відродженням. А ми були молоді і спраглі творення. Разом з режисером Іваном Адамчуком започаткували творче об’єднання “Факт”, і чи найвдалішим нашим проектом була, як на мене, саме “Музична драбина”.
Це один з перших в Україні “живих” національних телевізійних хіт-парадів. (Тоді неймовірну популярність мала, пригадую, “Територія-А” Анжеліки Рудницької і Сашка Бригинця, а у Львові зароджувалася телепрограма “Мелодія” Романа Пришляка).
Наша “драбина” теж знайшла свою нішу в загальнонаціональному етері – впродовж двох з половиною років виходила на УТ-1. З Чернівців, всеукраїнський хіт-парад! Сьогодні важко повірити, але на запис телепрограми на Буковину в ресторан «Европейський» (світлої пам’яті Петра Москаля) з радістю їхали і молоді, і уже знані артисти з різних куточків країни. Причому, власним коштом!
Першу програму “Музичної драбини”, правда, ми записували у модному тоді барі “Червона рута” на вул. Бережанській. До слова, це був наш улюблений майданчик – його очільник Павло Дем’янів створив сучасний і, водночас, затишний клуб, і ми часто записували там музичні телепрограми. З відкриттям у центрі міста нового ресторану, у якому були сцена, добротні звук і світло, “драбина” перебралася сюди.
Скільки програм було записано тут – уже й не пригадати. До того ж, в архівах місцевого телебачення нічого не збереглося – “подбали” про це тодішні телевізійні функціонери. А завершився проект гала-концертом. Ось якраз до нього й було випущено компакт-касети “Музична драбина” (їх, насправді, було дві) обмеженим тиражем лише для глядачів заключного концерту переможців хіт-параду. Вони не продавалися. Кожен, хто придбав квиток, отримував дві касети безкоштовно.
На цих аудіокасетах були записані кращі пісні учасників програми, зокрема, переможця хіт-параду Олександра Пономарьова, Ірини Шинкарук, Жанни Боднарук, Моніки, Каріни Плай, Олени Мозгової, Каті Ящук (знаної тепер як Катерина Бужинська), Леоніда Репети, гуртів “Пліч-о-пліч”, “Green gray”, “Піккардійська терція”, “Дзвони”, “Sky tale”, “Анна-Марія”, “Бункер Йо”, “Фантом 2” та багатьох інших виконавців.
На щаблях “Музичної драбини” виступали “Кому вниз”, “Смерічка”, Павло Дворський, 
Наталія Сумська, Лілія Сандулеса, Іво Бобул, Ян Табачник, дует “Писанка”, Петро і Павло Приймаки. Незмінною ведучою хіт-параду була Оксана Хащіюк (Рознай).
Загалом у гала-концерті переможців, який відбувся 21 квітня 1996 року в Чернівецькому муздрамтеатрі ім. О.Кобилянської, взяло участь близько 50 (!) виконавців і гуртів, і тривав він майже 5 (!) годин.
“Музична драбина” була гарним телевізійним майданчиком для багатьох молодих виконавців і допомогла їм “засвітитися” у всеукраїнському етері. Для мене ж ці кілька років, впродовж яких творив програму, були наповнені цікавими знайомствами і позитивною енергетикою, залишилися яскравим спогадом мого життя. Я любив цю програму. Робив її з любов’ю. Натепер “Музична драбина”, пісні, які там звучали, вочевидь, старомодні. Але досі близькі мені…
Ось скільки спогадів може викликати звичайнісінька касета. Цим і цінні такі дарунки долі – у них наші емоції. А це те, що найвартісніше. У кожного з нас є свої щаблі на драбині життя. Іноді вони ведуть у минуле…
Богдан Онуфрик
