Культура

Ми і культура сектантів

В Україні не існує мовного питання, але є величезне питання культурне. Ключовою ідеєю в фундаментальних працях Айнштайна була революційна думка про те, що час та простір не існують окремо, а є спільною склейкою системи простір-час. Так і мова в суспільстві не існує окремо від культурного чи соціального контексту.

Мова, література, кіно, музика, театр, образотворче мистецтво – всі галузі складають величезну культурну систему координат, в котрій існує країна загалом та людина зокрема.

Вся українська література написана українською мовою. Немає жодного російськомовного письменника, котрого можна вважати українським класиком. Жоднісінького. І не може бути. Особливо Гоголя, з «Шинелі» якого, як відомо, вийшла вся російська література.

Відповідно, практично всі російськомовні українці виросли в координатній площині російської літератури зокрема і російської культури загалом. Чехов і Достоєвський, Єсєнін, Булгаков і навіть Сорокін з Пєлєвіним – це якісні письменники, але вони тчуть у своїх творах російський дискурс і російський погляд на речі та рефлексію. Носити в собі дві культури практично нереально, бо завжди є культура рідна, в котрій виростав і культури набуті, котрі вже любиш як приятелів, але не як рідних.

Російська культура жорстка і агресивна. Люди з цієї культури часто готові воювати самі супроти всього світу і протиставляють себе всім решту. Вони як релігійні сектанти, віддані своїй вірі та богу і готові йти на смерть заради них. Вони живуть посеред великого села за високим парканом і ні з ким не комунікують. Більше того, вони навіть пишаються своєї соціальною аскезою.

Українці ж наче молодша дитина сектантів. Суворі батьки постійно намагаються її загнати молитись, а вона хоче гратись із сусідськими дітьми і бачить, що за парканом світить сонце і вирує життя. Для російської культури життя за парканом грішне і чуже, для української – цікаве і нормальне.

Весь російський героїчний епос описує історії, як російські витязі та герої ходили в світ і давали там комусь тягла. Весь український героїчний епос описує історії, як українці захищались на своїх землях від світу, котрий періодично приходив дати нам тягла.

Тому абсолютно нереально стати російськомовним українцем, але бути розташованим у російській культурній системі координат. Це свого роду ментальна шизофренія, спроба з’єднати два протилежні полюси магніту. Що протирічить законам нашого всесвіту. З російського можна легко вирости у глобалістичне культурне сприйняття світу. Але практично нереально переключитись на українське.

Володимир Гевко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.