У листопаді 1918 року «не мудрий» фінський народ прийняв генерал-лейтенанта царської російської армії поміщика і переконаного монархіста Карла Густава Маннергейма. Який навіть не був фіном та з великими труднощами говорив по-фінськи. А соціалістів і комуняк «не мудрий» фінський народ перестріляв.
У листопаді 1918 року «мудрий» український народ вигнав до чортів собачих генерал-лейтенанта царської російської армії поміщика і переконаного монархіста Павла Петровича 
Скоропадського, який цілком пристойно говорив українською «у доброму полтавському діалекті». А популістів — соціалістів і комуняк – «мудрий» український народ прийняв. Бо ті пообіцяли «халяву».
У результаті Фінляндія відстояла свою незалежність. Навіть після поразки у війні з радянським монстром 1939-1940 року Маннергейм примудрився зберегти Фінську державу. І зараз Фінляндія є однією з найзаможніших країн світу.
А Україна стала «республікою-сестрою» у складі СРСР, пережила 2 штучних голодомори з трупожерством та людожерством, втратила у Другій світовій війні, до якої її втягнув Кремль, 14,5 мільйонів осіб, враховуючи вторинні втрати та більше 3 тисяч у війні Афганській. Зараз Україна є однією з найбідніших кран світу.
І от через 100 років 4 місяці і 21 день після Скоропадського «мудрий» український народ вигнав до чортів собачих Порошенка і обрав популіста Зеленського та «слуг». Бо схотів «халяви» та «закінчення війни», від якої дуже «втомився». А через півтора року, коли «халяви» не сталося, а війна чомусь не закінчується, почав шукати чергового «месію». І, судячи з останніх соціологічних опитувань — знайшов в особі кремлівських маріонеток Медведчука, Бойка, Рабіновича та партії ОПЗЖ.
А до цього, «мудрий» український народ обирав колишнього комуняку Кравчука бо 
сподівався на «халяву», а потім такого самого колишнього комуняку «господарника» Кучму, бо сподівався на халяву. І Ющенка обирав, сподіваючись на «халяву», і Януковича, і того ж таки Порошенка обирав, бо сподівався, що він «домовиться» з Путіним та зробить в Україні «халявне» щастя. А коли Порошенко відмовився «зазирати в очі Путіна» та продавати Україну — зненавидів.
«Історія нічому не вчить. Вона лиш карає за незасвоєні уроки». «Народ, який не знає, або забув своє минуле, не має майбутнього»…
Від себе додам: такий народ приречений ходити по колу, причому, наступаючи на граблі. І з кожним ударом ручкою цього садово-городнього інструменту по твердому лобу — «мудрості», на жаль, не додається…
Павло Бондаренко
