Сьогодні минає 90 літ від дня народження Ольги Михайлівни Пазяк… Вона відома в Україні як видатний науковець-мовознавець, кандидат філологічних наук, дослідниця діалектів України, фонетики української літературної мови, фразеології, зокрема фразеології у мові ЗМІ, термінології, лексики. А для нас, колишніх студентів факультету журналістики, а згодом Інституту журналістики КНУ імені Т.Г.Шевченка, викладачів, не один рік залишалася досвідченим педагогом, наставником, колегою.
Ольга Михайлівна народилася 26 липня 1931 року в селі Бересняги Канівського р-ну Київської, а тепер Черкаської області. Після закінчення Канівського педагогічного училища, вступила на українське відділення філологічного факультету, а згодом аспірантуру кафедри української мови Київського університету. Навчалася в учених-мовознавців, професорів П. П. Плюща, В. І. Масальського, Ф. Т. Жилка, А. О. Білецького, І. К. Кучеренка, Н. І. Тоцької, А. П. Коваль.
Починала вчителькою української мови та літератури в середніх школах Канівського району Київської області. Під час навчання в аспірантурі у Київському університеті там же працювала викладачем кафедри української мови; науковим співробітником лабораторії експериментальної фонетики філологічного факультету; викладачем, доцентом кафедри стилістики факультету журналістики. Кандидатську дисертацію захистила за темою «Назви сільськогосподарських знарядь в українській мові». Удосконалювала методику викладання сучасної української літературної мови та методику самостійної роботи студентів.
Разом із професором А. І. Мамалигою ініціювала міжнародну науково-практичну конференцію з проблем функціонування і розвитку української мови «Мова. Суспільство. Журналістика», яка щорічно проводиться з 1994 року в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка на базі кафедри мови та стилістики.
У 2000—2004 доцент кафедри журналістики, видавничої справи та редагування ВМУРоЛ «Україна». На громадських засадах керувала науковою роботою студентів на факультеті журналістики (1974—1984). Організувала й проводила власним коштом «Пазяківські читання», на яких науковцями та студентами порушувалися актуальні питання української мови.
Пощастило навчатися в Ольги Михайлівни на першому курсі журфаку. Запам’яталася як вимоглива, принципова, відповідальна викладачка, але разом з тим доброзичлива, уважна і співчутлива. Запам’ятався один випадок. Коли нас після першого курсу забирали до армії, на одному із останніх семінарів, чи навіть на екзамені Ольга Михайлівна побажала майбутнім воїнам якнайшвидже відслужити і повернутися на навчання до рідного факультету. При цьому залишила свою адресу із словами: «Пишіть, буде цікаво, як вас служиться…»
Не одразу, але якось на Новий новий рік, здається, відправив Ользі Михайлівні вітальну листівку. У відповідь отримав лист з детальном описом факультетського життя. Десь і досі зберігаються ці листи від Ольги Михайлівни і Ніни Філімонівни Остапенко. На жаль, цей архів разом з численним фотоархівом нині зберігається в Криму у меншого брата.
Не стало Ольги Михайлівни 3 серпня 2004 року.
Пам’ятаємо…
Віталій Курінний
