Нарешті і я подивився «Довбуша», Олеся Саніна. І не просто так, а в кінотеатрі. Це перший фільм, який дивився від 24.02.2022. Що сказати? Цілком пристойне, дуже гарне видовище! З чудовою музикою і неймовірними Карпатами. Особливо, якщо порівнювати зі всілякими «Роксоланами». Є багато алюзій. З «Гладіатором» і навіть з «Піратами Карибського моря». Звісно, нудні й прискіпливі історики знайдуть там певні невідповідності й баги.
Справжня історія цікавіша, але часто вона не вкладається в жодні сценарні вимоги. То я історикам кажу: це не для вас знято, це – для людей! І за жодних обставин я б нікому не побажав перетнутися на вузькій стежині зі справжнім, історичним Довбушем та реальними опришками. Часи і нрави тоді були такі, що ну його нахер…
А наш Довбуш лишився живий і поскакав десь за обрій на могутньому коні по неповторних карпатських полонинах… А Марічка всіх розвела… Геппі-енд!
І якби наприкінці кіна, в якомусь далекому схроні Олекса Довбуш, разом зі Степаном Андрієвичем порішили Путіна, то це було б дещо несподівано для вимогливих експертів, але приємно для душі глядача… Бо це – кіно!
Знаю, що в Олеся Саніна критично бракувало коштів на фільм, але він впорався. Респект! Це такий фільм, що на часі. Потрібний! Він надихає!
Віталій Чепинога
