15 грудня Соломії Павличко було б лише 65 років… Звичайно, вона була такою вже в університеті, але ми не зналися близько, просто віталися — вона була на рік і курс молодша, у кожного свої студентські ватаги…
Проте 1993 року, приїхавши до редакції “Основ” з двома серйозними американськими гостями (ЮСІА збиралося видавати журнал “Америка” українською мовою, і я потім був його головредом), я побачив, як мені здалося, зовсім іншу Соломію.
Згадайте початок 90-х, а ще рання весна, сірість, калюжі, мало не промзона на Ежена Потьє, скрипучі підлоги… і раптом ще зовсім молода жінка на чолі проєкту з видання українською, майже з нуля, основ сучасної цивілізації… яка від першої хвилини розмови справила на двох досвідчених бюрократів від культурної дипломатії колосальне враження — розумом, кругозором, блискучою англійською, просто зовнішньою і внутрішньою красою.
Я добре пам’ятаю здивований захват, з яким американці — він і вона — обмінювалися думками потім у машині. Хотів тоді при нагоді переказати це Соломії, але не встиг…
Світла пам’ять, щира повага і великий жаль, який не меншає з роками, бо все краще розумієш, як мало в нас таких людей — було і є.
Сергій Сингаївський
