Про Пушкіна. Не про те, як він був глашатаєм імперськості. Про Пушкіна поета. Якшо хтось досі вважаєте його великим, таким, шо заслуговує на пам’ятники… Чи хтось читав Гайнріха Еппа? А Джона Кітса? А Артюра Рембо чи Персі Біші Шеллі, чи Шандора Петефі, Емілі Діккенсон?
Чи Пабло Неруду, Альфреда Теннісона, Сильвію Плат, Роберта Фроста, Вільяма Вордсворта, Томаса Елліота, Данте Аліг’єрі? Або Вільяма Блейка чи Чжалаледдіна Румі, Ральфа Волдо Емерсона, Рабіндраната Тагора, Райнера Марія Рільке?
Чи Крістіну Россетті, Сароджині Найду чи Сем’юела Колріджа?
Я вже мовчу про Генрі Лонгфеллоу, Джорджа Гордона Байрона, Гайнріха Гайне, Джона Мільтона, Волтера Вітмена, Адама Міцкевича, Сапфо, Шарля Бодлера, Омара Хайяма, Йогана Вольфганга Ґьоте, Лі Бо, Нізамі 
Генджеві, Роберта Бернза, Едгара Алана По чи Вільяма Шекспіра.
Можна називати тисячі поетів, до яких Пушкіну, як цапу до неба. І це ми ще не згадували українських поетів: Василь Стус, Василь Симоненко, Микола Зеров, Олена Теліга, Михайло Драй-Хмара, Євген Маланюк, Євген Плужник, Михайль Семенко, Наталя Лівицька-Холодна, Олег Ольжич, Тарас Мельничук, Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Микола Бажан, Олег Лишега…
Є тисячі поетів більш гідних пам’ятника, аніж отой блогєр-імперіаліст ХІХ ст. Якщо із прізвищ, наведених у цьому списку комусь хтось невідомий — дуже раджу познайомитись!
P.S.
Список у цьому дописі короткий, бо накиданий нашвидкоруч. Насправді, він дуже довгий. Еппа, Гайне, Кітса і Шеллі колись перекладав. По Шеллі писав монографію, по Кітсу — дисертацію. Тому мій набір поетів — не середньостатистичний. А росія має здохнути!
Анатолій Нато Мицкан
