Помер Степан Павлович Колесник. Мій університетський викладач і видатний український журналіст. На 93-у році життя. Його переслідували за публікації на рівні політбюро ЦК Компартії. Лауреат Шевченківської премії за книгу “Обкрадені села”. До січня 2013 року працював кореспондентом газети “Сільські вісті”.
Степан Колесник: «Одна з найбільших наших трагедій у тому, що люди – не на своєму місці, особливо це стосується тих, хто при владі. Тому це дуже важливо – вибрати свій фах, не помилитися. Саме в університеті молода людина має знайти себе як професіонала. Вибір професії – питання величезної державної ваги! Людина, яка працює не на своєму місці, яка на роботу ходить як на каторгу – неповноцінна».
Він вчив нас вірності Україні і професії. Світла пам’ять!
Василь Чепурний
***
В нашій сім’ї великий біль утрати рідної людини. Помер наш великий друг Степан Павлович Колесник — золота зірка не тільки української журналістики, а й інтелігенції, еліти Києва. Лауреат Шевченківської Премії, майстер слова, журналіст з великої літери, вчитель, наставник.
Степан Павлович був душевно багатою людиною, він ділився з усіма жагою до життя, його добре серце вміщало в себе океан любові та поваги до оточуючих. Всі були друзями та рідними для нього як учні, так і випадкові знайомі, він заряджав життям.
Я була для нього Катюшатком, більше мене так ніхто не називав… А він міг… Це була його натура, його щирість, його талант.
Вірю, що в наших спогадах він назавжди запам’ятається здоровим, радісним та усміхненим.
Любимо Вас, дорогий наш Степан Павлович. Світла пам’ять та Царство Небесне Вам. Ми вдячні, що теплим промінням своєї присутності зігрівали нас, низький Вам уклін.
Катя Одинцова
