Культура

Не ті тепер «нобеліанти»…

Цьогоріч Нобелівська премія з літератури знов не наша. Її присуджено французькій письменниці Анні Ерно «за хоробрість і клінічну точність, з якою вона розкриває витоки відчуженості і колективні обмеження особистої пам’яті». Ну, ок, ми як не знали минулорічного лауреата з Танзанії Абдулразак Ґурна, так не знатимемо і цієї…

Власне, знаємо, Свєтлану Алєксієвіч і Ольгу Токарчук (Польща) і… не в захопленні, м’яко кажучи. Скажімо, в білоруської Алєксієвіч репортажно-журналістські книги та й годі. До літератури це має відносний стосунок.

Та й у довгому списку лавреатів повно нікому не відомих письменників — і не тільки в нас, бо закриті були від світу, але й у вільному світі мало що знають про багатьох нобелівських лауреатів. Скажімо, Пауль Гейзе названий автором відомих всьому світові (!) новел, а світ про них не чув… Чи Вернер фон Гейденстам названий нобелівським комітетом представником нової епохи в літературі, ага…

Або «вічні питання» Ісаака Башевіса Зінґера хтось чув, попри єврейську вмілість рекламувати своїх? Цікаво, що всім російським авторам приписано вірність традиціям російського роману. Виходить, і нобелівський комітет зачарований похмурою достоєвщиною та багатомовним толстовством? Я вже не кажу, що роман Пастернака «Доктор Живаго» просто нечитабельний…

Українці так чи інак номінувалися на цю премію, але не дали її ні Івану Франку, ні Василеві Стусу. Що вже казати про сьогоднішнього Жадана..? Хоча, якщо по чесному, то нині в українській літературі є щонайменше два автори, які заслуговують всесвітнього прочитання — це Ліна Костенко і Валерій Шевчук.

… Але не зачаровуймось, щоб не розчаровуватися чужими медалями. Хоча в Нобелівці сума нагороди гарна — 1,1 мільйона. Ото й по всьому.

Василь Чепурний

P.S.
Нобелівська лавреат 2022 — французька письменниця Анні Ерно. Двічі виходили її книжки в Україні (1999, 2006). Серед перекладачів — Євгенія Кононенко. Нечитана у нас. Чому — питання і до видавництв та літературознавців-зарубіжників. Ми досі спізнюємося на поїзд, а кричимо, що то його проблєма, коли він рухається за графіком. Жадан — медійна постать. Один рівнянин назвав його колись медійним хрущем. Не антоничівським, на жаль.
Тому не нарікаймо на Нобелівський комітет, який ще не втратив здорового глузду, на відміну від нас, які до нього ще ніяк не прийдуть… А відомість-невідомість письменника — се, здебільшого, справа комерції, а не літератури.

Євген Баран

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.