У Спілку письменників, попри весь скепсис до неї, більшість бажаючих прагне, як у тиху пристань. Питання: для чого?! Ще вчора рипалися на літературні заходи, а нині, ствердивши перед певною групою людей своє нібито професійне реноме, залягли у глибоку оборону статусу «пан ніхто».
Раніше друкували обов’язковий некролог у «Літературній Україні». Тепер сама газета на ладан дише. Письменники її не передплачують. Але надрукуватися хочуть.
Пишіть як Кокотюха, і думайте як Забужко! Головне, не пишіть всеукраїнських диктантів.
Як не написав би, знайдеться співець «весільних ігрищ жаб», який проквакає свою правду невігластва для чергової Дюймовочки…
Євген Баран
P.S.
Я людина, що не читала Кокотюху. Не ризикнув
Костянтин Рахно
Я теж його не читав і нікого не знаю, хто його читає. У Харкові і Львові він так по-дурному чіплявся до кожного, щоб купили його книжку (до мене теж), що я не повірив у його геній.
О. Бойченка люблю, Забужко — ні (усе, що купив Забужко, віддав у бібліотеку, яку комсомольці тепер уже ліквідували).
Олег Попик
Мені більше подобається, як пише Забужко.
Анна Багряна
