У Спілку письменників, попри весь скепсис до неї, більшість бажаючих прагне, як у тиху пристань. Питання: для чого?! Ще вчора рипалися на літературні заходи, а нині, ствердивши перед певною групою людей своє нібито професійне реноме, залягли у глибоку оборону статусу «пан ніхто».
Старі фільми іноді вчать дечому. Взяти хоча б стару чорно-білу стрічку Олександра Довженка “Земля”. Там є епізод: вимучений життям селянин б’є по морді свого вірного коня, який не може більше тягти плуга. Конячі очі дивиться з докором на селянина. А в титрах написано прямою мовою: «Не туди б’єш, Іване»…
Це — ніщо інше, як хитро спланована провокація, сценаристи якої дискредитували найкращий український гурт в день їхнього ювілею, бо за ці 30 років на патріотичних піснях Океану Ельзи виросло кілька поколінь вільних українців. І одночасно дискредитували Збройні Сили України.
