Одна жінка довго розглядала книжки на полицях у Букіністі. Деякі брала до рук, клала на місце. Раптом каже: «Як дивлюся на них, то хочеться плакати. Точнісінько така сама є у мене вдома. Бачите? – бере з полиці книгу, показує. – Неабиякі! Ця – Видавництва Старого Лева. А які гарні книжки були від «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ»! З ілюстраціями Владислава Єрка. Купувала, мріяла, що як вийду на відпочинок, то буду усі їх читати».
Жінка говорить правильною українською, але вухо вловлює ледь відчутний акцент, який виказує, що російською вона теж спілкується.
— Тепер сказала сусідам, щоб заходили до квартири, робили з книжками, що хочуть: роздавали, брали собі…
На мій здивований погляд пояснила:
— Так трапилося, що половину нашого будинку у Маріуполі розбомбило, а моя квартира дивом вціліла. І книжки збереглися. Але коли вже я знову їх побачу?! Врешті, як будуть визволяти Маріуполь, то може і в мою квартиру влучать, книжки пропадуть. Нехай краще тепер приносять людям втіху… У новому житті, яке змушена буду починати, інші придбаю… Все одно потроху поверну собі всі, які в мене були.
Юрій Чорней
(Чернівці. Невигадані книжкові історії.
21 липня 2022 року)
