За тридцять років мого роману з Німеччиною, німцями і німецькою культурою в мене склалося двоїсте враження. Від перебувань у Німеччині мав найкращі спогади, і саме в Німеччині я дуже і дуже багато почерпнув для моєї самоосвіти, спілкувався і з учнями Гайдеґґера, і з представниками німецького шістдесятництва, яке, на відміну від австрійського, було виразно політичним і радикальним в усьому, включно з культурою.
Зате східна політика німців, їхнє ставлення, зокрема, до України та українців, ставлення їхніх медійних і культурних інститутів, їхнє висвітлення української тематики і реакції на реакції українських чинників, а також (дещо меншою мірою) поведінка їхніх політиків викликали і викликають у мені протилежні емоції, нагадують зверхність і безапеляційність колонізаторів.
Недавня вовтузня довкола постачання Україні озброєнь вже навіть не смішна, а просто гидка. При цьому німці, ці пацифісти, — одні з найбільших виробників зброї в світі! Гадаю, німцям корисно буде усим генеральним штабом, Бундестаґом і Бундесратом поїхати в Ізюм і побачити все на власні очі, доки воно ще свіже, доки тіла сотень і тисяч закатованих українців ще не охололи, а кістки не спорохнявіли.
Такі просвітницькі поїздки належить приписати всім прихильникам путіна і росії, які виходять в європейських містах на, на жаль, доволі велелюдні мітинги. В Австрії і в Німеччині старшокласники в обов’язковому порядку відвідують місця пам’яті про злочини нацистів, це частина освітньої програми, і це дуже правильно і важливо, інакше воно чомусь/якось стирається, і є чимало таких, хто ладні заперечувати Голокост, щоправда, вони сидять здебільшого тихо, побоюючись кримінальної відповідальности за відербететіґунґ.
Український інститут національної пам’яті й міністерство освіти вже мають подумати про облаштування таких місць пам’яті в Україні і використання їх з освітньою метою — від Голодомору до Бучі, Бородянки й Ізюма. А тим часом Ізюм мають відвідати по свіжих слідах якнайбільше журналістів, юристів, представників міжнародних організацій, криміналістів, суддів і політиків. адже москва вже каже, що нічого такого не було і немає, а безумний хор її прихильників це повторює.
Тимофій Гаврилів
