Закінчив читати книгу Радомира Мокрика «Шістдесятники». Дуже раджу всім! Що би ми там не казали, і як би не оцінювали, а шістдесятники — великі й круті люди. Саме вони, великою мірою, зберегли саме ту Україну, яка повстала в 2004-му, в 2013-му, в 2022-му… Яка, власне памʼятала, що вона — Україна!
А нижче — останній вірш Миколи Вінграновського.
Чим відрізняється великий поет від просто поета? Мені видається, що великий поет знає і відчуває, що це його Останній Вірш…
Понад лугом сіра сірячина,
І намет мій — мокриво сумне,
Кропить дощик в лузі корівчину,
Чорногуза, чаплю і мене.
І ніхто не йде, не проминає,
А пройде хто — гляне й не признає,
Пробухика й мовчки промине…
Лише дощик, дощик без зупину
Кропить в лузі темну корівчину,
Чорногуза, чаплю і мене…
Віталій Чепинога
