Коли Україна програвала війну з Росією, то дезертирами стали хорунжий полку важкої артилерії УНР Петро Панч і Володимир Сосюра із 3 гайдамацького полку (за книгою Леоніда Куценка «Dominus Маланюк. Тло і постать»).
Гадаю, так само вчинив і гайдамака Олександр Довженко.
А сотник Євген Маланюк пішов з українським військом в еміграцію.
Думаю, з цього стався відбиток на всю українську радянську літературу — вони ж знали, що є дезертирами. І це їх мучило усе життя, а не тільки гніт комуністичної системи…
Тож говорячи словами Маланюка про Тичину, «від кларнета твого позолочена дудка осталась», так можна сказати про переважну більшість «панчів» української радянської літератури з їхнім соціалістичним реалізмом…
Василь Чепурний
