Я от все думаю, ну що з нами не так?!
Звідки ця вроджена меншовартість? Ну, чому, коли представники Франції, Німеччини, Португалії, Сербії, Швеції на Євробаченні співають рідними мовами і що головне, перемагають, ми не дивуємось?
Це запитання до молоді. Бо старші люди, як я недавно догадався, тяжіють до минулого, навіть покладаються на минуле, бо там хоч щось можна зрозуміти, а відтак вибрати в тому минулому й зберегти все розумне, прекрасне, здорове й перспективне.
Коли Україна програвала війну з Росією, то дезертирами стали хорунжий полку важкої артилерії УНР Петро Панч і Володимир Сосюра із 3 гайдамацького полку (за книгою Леоніда Куценка «Dominus Маланюк. Тло і постать»).
Ні сіло, ні впало троє президентів, жоден із яких не оглядався на історичну тяглість української державності, перебуваючи на посаді, надумали ініціювати законодавче закріплення 1180-річчя української державності.
Я почала жити відтоді, коли відпустила весь давній біль і пробачила тим, через кого боліло. Звичайно ж, буває подумки вертаєшся в минуле, але на хвильку, щоби вихопити звідти найкращі спогади, найприємніші миті…
