Добрий день, мої друзі! Даруйте за мовчання. Зробили онкооперацію (тяжку, за словами польського хірурга пана Маранди). Наразі – катетер, пігулки, уколи (страшенно дорогі)… Одним словом – реабілітація. На жаль, надовго. Втім, рухаюся… До шпиталю писав книгу про Бучу. Зараз знову сів за роботу. Між тим, дякуючи Вадиму Вітковському, у Вінниці побачила світ моя книжечка «Бучанський щоденник. Нотатки з підвалу» з передмовою Вадима та Юрія Щербака. Це, по суті, перше друковане свідчення Бучанської різанини.
Що стосується «Літературної України»…
Кошти нам ніхто не дає. Ні Міністерство пана Ткаченка, ні НСПУ (Михайло Сидоржевський говорить, що ледь-ледь Спілка спроможна заплатити за тепло, землю тощо. Я вірю…) Спонсори наші зникли – не виходять на контакт. Платню – звичайно! – ніхто не отримує.
Я прошу, люди добрі, підтримайте ЛУ.
Не маємо права позбутися 95-річної газети. До речі, у березні їй саме і виповнилося 95-ть! Членів спілки – десь, приблизно, дві тисячі багнетів. Сила! Але… У березні, коли я ще сидів у підвалі в Бучі, до мене задзвонив один наш член і поцікавився (досить прискіпливо): «Де газета? Чому не виходить?»
Так, цьогоріч через складні обставини ми виходили рідко і нерегулярно. Але в 2023-му голова НСПУ пообіцяв нам певні кошти на друк. Я вдячний за розуміння.
Все буде Україна! Тримаймося!
Сергій Куліда
Безгрошів’я – це падіння якості. Редактори раді хоч якимсь текстам, що їх присилають автори токмо для того, щоб себе потішити. Як результат – хороші тексти в Україгі більший дефіцит, ніж при совдепії фірмові джинси.