Загинув Макс Федоров – військовий вертольотчик. Мав честь бути з ним знайомим з грудня 2011 року, з Ліберії. Потім зустрічались 2015 року на фронті і навіть летіли його бортом. Зустрічались 2019 року також і навчальному центрі «Українських вертольотів».
Макс був товариським добрим чоловіком з почуттям гумору, якось ми відразу подружились. Я особливо болісно сприймаю смерті вертольотчиків. Напевне тому, що багато з ними раніше спілкувався і вважаю їх справді Богами неба.
Є така легенда: індіанці вважали, що фотографія краде частинку душі. Думаю також, що і фотограф дарує свою частинку душі людині, яку фотографує. І частинка та помирає разом з людиною. І тих частинок вже дуже багато…
Гірко і боляче…
Максу — Царства небесного у його небі. А побратимам з армійської авіації удачі й перемоги!
Олександр Клименко
