Ось іще одна втрата…
Щойно надійшла жахлива звістка: помер блискучий літературознавець, есеїст, письменник, допитливий дослідник минувшини, доктор філологічних наук, книжник, інтелектуал яких мало — Володимир Панченко.
Крім науки і творчості, він був ще й батьком нашої Незалежності — обирався депутатом історичного першого скликання Верховної Ради України, а тому брав безпосередню участь у доленосному виборі 24 серпня 1991 року.
Мав честь знати пана Володимира та спілкуватися з ним.
Праведна українська душа.
Любов до книги та літератури творили нашу спільність і породжували симпатію.
Здається вчора він підписав мені свою блискучу «Повість про Миколу Зерова»…
І от пішов із кафедри життя.
Він лишив свої книги, як запоруку його безсмертя.
Назавжди буде в моїй пам‘яті його м‘який, тихий голос і мудрі, глибокі думки, поєднання степової щирості та вишуканого аристократизму.
Царство Небесне Вам, професоре.
Юрій Дорошенко
