За мотивами всіх-всіх публікацій про Машу Гессен та на неї схожих. Саме так: головна роль в кожній із давніших та свіжих скандальних історій довкола Маши Гессен — саме у Маші Гессен. Вона (воно, вони) — це той самий смоляний бичок із української народної казки. Тільки російський смоляний бичок.
Штучне безстатеве опудало з соломи зовні нагадує живу істоту. Опудало обмащують смолою і чекають, хто ж спокуситься, хто схопить — і прилипне, як ота пташка: кігтик загруз — всій пташці гаплик.
Хтось вчасно уникає влипнути в цю смолу. Хтось думає, що прорветься, бо вагова категорія дозволяє.
Між іншим, всі інші шишкіни, латиніни, макаревичі, дуді й навіть ахеджакови з невзоровими — такі самі смоляні бички.
Ага, переклади на російську для якоїсь умовної американської аудиторії, щоб на неї повпливати — теж смолою намащені.
Андрій Кокотюха
