Є багато українців, що заробляють гроші українською, але загалом про Україну і її культуру мають примарне уявлення. Тільки ті, хто мають про українську культуру примарне уявлення, можуть домагатися залишити Чайковського у назві консерваторії в Києві, бо, бачите, Лисенко не такий, як Чайковський… Лисенко, до речі, був справжнім аристократом із народження, абсолютно далеким від селян (селяни наших «культурників» просто бісять, інша справа — прекрасний і поетичний пролетаріат!).
Лисенко пізнав українську пісню, гостюючи разом зі своїм родичем Старицьким, котрий втратив обох батьків і його виховували в родині Лисенка, у свого дядька в селі. І тоді він записав українські пісні в нотах. Звичайно, годилося б, щоб у Києві була консерваторія його імені, бо в Києві він учителював, тут він і помер після закриття артистичного клубу і арешту самого Лисенка, вже старого чоловіка.
Але ж консерваторія його імені є у Львові. Тому в Києві може бути консерваторія ім. Миколи Леонтовича, який просто не зміг реалізуватися, бо його убили чекісти.
Треба розуміти, що уявна Україна, котра завжди передує державі, політичному поняттю, спершу зродилася в головах українських інтелігентів. Десятиліття за десятиліттям від 19 ст. інтелігенти розвивали уявну Україну — передусім у мові, літературі, створюючи правопис, школу і перші газети в Галичині (на Наддніпрянщині усе це було під забороною), згодом в тій же Галичині постали перші партії — все це був наслідок діяльності українських інтелігентів.
Не були наші інтелігенти сумними мудаками, як це хоче дехто показати. Були наші інтелігенти переважно дуже стійкими людьми, з почуттям гумору і навіть злого гумору — іронії і сарказму, як це маємо у Шевченка. І як же боляче бачити, що нащадки цих стійких людей, не пізнавши залишеного їм спадку, починають вирішувати, що Лисенко — не Чайковський, а українська література нудна…
Просто нинішнім українським інтелігентам варто подивитися на себе збоку критичним оком, проаналізувати, чи знають вони українську культуру уповні, щоб виносити їй такі швидкі присуди.
Взагалі культурні люди мають розуміти, що будь-яка культура вкорінена у фольклорі, а фольклор зазвичай селянський. «Дон Кіхот» теж починається з народного романсу. То що, викинути і його зі шкільної програми? Висока культура — це завжди обробка і народної, селянської культури. Нинішню тенденцію я б назвала в Україні так: селянську культуру — на смітник. І це жахливо.
Роксана Харчук
