Коли ми ще не були сивими дідами, я приїхав до Василя в Довге. Розкішна Василева бібліотека, маленький Валентин без фотоапарата, гомін Боржави, нашого закарпатського Йордану… Ми пішли в якийсь довжанський кооперативний генделик й нагостилися, опісля дістали на горіхи від дружини Василя.
Кузан не тільки в інтимній ліриці, не тільки в пісенності його текстів. Він у неперевершених довжанських «Дьондятах», у статтях про по літературу.
Фаховий математик і вроджений поет, навіть спілчанський функціонер. Це єдине єство — Кузан. Хай Тобі щастить в наступному шістдесятилітті, щоб Ти й далі стрибав у крижану Боржаву. Многая літа без радикуліта!
***
У день письменника отримав книгу Василя Габора про письменників. На початку книжки є довгий перелік імен, як споминок у церкві.
Книжка нині — дороге задоволення, хоч купівля в час інтернету оперативна й доставка теж.
Колись у дорозі на конкурс «Учитель року» на Замарстинівській у Львові в домі Василя я перечитував Сергія Єфремова, бо вдома не мав. На книжку грошей ніколи не жалів, бо вкладав їх у духовність. І нині мене спокушають видавці Малкович, Карп’юк, Іваночко, Лаврова, Федоров і важко втриматися, хоч у читанні я дуже вередливий.
Василь Габор — особливий видавець. Жартома називаю його Швонцом. Є в прозі Габора такий персонаж. Отож, з недавнім днем письменника всіх причетних!
Петро Мідянка
