Значить, тут Чепинога підняв тему Тарковського. З одного боку, він походить із України. З іншого боку, чітко заявляв про себе як русского і репрезентував русский мир. І хоча таке погане кіно під виглядом геніального знімали до нього і знімають тепер, чомусь слова “Тарковський” і “геній” — синоніми. Аргумент для захисників залізний: Тарковського таким визнали західні митці.
Отут станьте, випийте кави і подумайте.
На Заході більше 20 разів екранізували “Анну Кареніну”. Там нахвалюють Достоєвського і русский балет. Там показують російську пропаганду під виглядом “военного кино”, іншої точки зору. Просто Росія ще за царів почала заводити на Заході моду на Росію і русское. А якщо воно ще гонімоє, як Тарковський — то тим більше геніальне в очах цивілізованих людей.
При тому, що стільки реально гнаних, скільки в Україні, навряд було протягом кількох століть. І де ж визнання геніальності? В с*аці. Бо є Толстой, Достоєвський, Бродський, Тарковський, Навальний, Серебреніков тощо.
Висновок: вся геніальність усього російського штучно роздута і куплена. Включно з Тарковським. До речі, Стругацьких туди ж.
Андрій Кокотюха
P.S.
Алаверди про Тарковського
Як на мене, найбільш притомний фільм Тарковського – «Жертвопринесення» (1986 р.). Це його останній фільм, і єдиний, знятий за кордоном, уже після втечі з СРСР. У Швеції, зі шведськими акторами.
Фактично це фільм про «Щекавицю», тобто нам духовно близький і знайомий. Найцінніше в фільмі — атмосфера. Мені навіть здається, що цю атмосферу згодом поцупив у Тарковського Ларс фон Трієр, і потяг у свій «догвілівський» цикл.
«Жертвопринесення» увійшло в 45 фільмів всіх часів, за якимсь із рейтингів. Тарковський, може й не зовсім наш, але все ж — онук Карпенка-Карого… Тобто, трохи таки наш…
Віталій Чепинога
А рейтинги складають ті, хто перекладає Достоєвського, екранізує Анну Кареніну і влаштовує гастролі по Європі ансамблю балалаєчників. Тарковський не наш. Хоча… гавно, яке кожен із себе висирає, теж автентично наше . Тарковський переоцінений. І да, Юрій Коцюбинсткий був навіть не онуком, а сином Михайла Коцюбинського. Гавнюк Юрко був ще той.
Андрій Кокотюха
