Студентами у 80-х роках щедрували в письменників. На цьому фото мої однокурсниці Ірина Філіпчук і Тамара Пузир. Не пам’ятаю про що саме Володимир Дрозд у мене запитав. Певно, який курс і звідки родом. А коли почув, що з його рідної Чернігівщини, неймовірно зрадів. Зраділа і його дружина (на фото) Ірина Жиленко.
Потім, через добрий десяток років, коли я стала членом НСПУ ми з Володимиром Григоровичем не раз зустрічалися в будинку Спілки. Не знаю, чи запам’ятав він мене з тієї нашої першої зустрічі, але завжди ніби радів: «Зайди до мене після наради, розкажеш, що там вдома».
Та, коли я заходила, більше сам розповідав: про Спілку, про «добрих друзів», про свою нову книжку. Про одну таку зустріч, я колись напишу. Але жодного разу чомусь не спитала, чи памятає він те, наше студентське щедрування?
А я от ніколи не забуваю: ні студентські щедрування, ні нашу першу зустріч, дорогий Володимире Григоровичу! Нехай Вам буде тепло і світло у Вічності — я дотрималася Ваших настанов — пишу й досі.
Валентина Мастєрова
