Ні протести і підписи на захист скверу імені Чкалова, ні листи до Київради від Спілки письменників, ні історична справедливість, ні імена всесвітньо відомих письменників, які тут мешкали все життя на відміну від львів’янина Ступки, ні логіка, ні совість — НІЧОГО не значать для Кличка і його друга Остапа Ступки.
Шахрайською маніпуляцією сфальсифіковано всі намагання, і сквер перейменують не на ПИСЬМЕННИЦЬКИЙ, а на імені актора Богдана Ступки, який тут навіть ніколи поруч не проходив… Це шахрайство загрожує втратити частину території при переоформленні документів…
Боротися далі?
А чи є у цьому сенс, коли «а судді хто»? Вся влада в Україні не викликає довіри і вбиває будь-яку надію на справедливість…
Раїса Талалай
P.S.
Ми щиро голосували проти цього дикого, незрозумілого перейменування нашого Чкалівського скверу на сквер імені Богдана Ступки, Ступки, нога якого, мабуть, і не «ступала» (вибачте за каламбур) у цей письменницький квартал, позаяк і народився актор, і жив абсолютно не тут.
Тому усі й запитували про логіку цього алогічного перейменування.
Голоси проти такої назви надходили плавно, поступово, і видно було, що це голосують люди, а не армія ботів, які, власне, в останні дні і змінили рахунок на користь Ступки та плюнули в душу усім старожилам цього кварталу, усім, хто стояв на захисті затишного закуточка письменницької аури і прагнув, аби сквер цей називався Письменницьким, з огляду на ту плеяду творців слова, які жили і проживають у навколишніх будинках – Ганна Онкович, Галя Плачинда, Раїса Талалай, Тетяна Щегельська, Віта Вовченко та багатьом інших. Очевидно, що крапку в цій історії не поставлено і боротьба за справедливість триватиме.
Ірина Філіпчук
