Хто такий Євген Нищук – се, безумовно, знає останній графоман сучукрліту. Хто такий Піня?.. Ну, тут ба правофланговий сучукрліту почухає потилицю, аби згадати… Що таке Шевченківська премія – читай оповідання «Талісман» В. Винниченка. Московська мистецько-літературна тусовка за часу «відлиги» страшенно ненавиділа Хрущова, бо він зчаста на тих зустрічах порівнював себе з Винниченковим літературним героєм Пінею, затято оминаючи головних персонажів з творів толстоєвських.
Тодішня київська мистецько-літературна тусня навпаки – замість того, аби видати хоч один том В. Винниченка, покотом лягала під пузо Хрущова. 1964 року навіть удостоїла Микиту Сергійовича Шевченківської премії.
Ото було б добре, аби нині, під час українсько-російської війни, новоспечений голова (чи як там) Шевченківського комітету з присудження сьої забрьоханої босяцькими помиями премії Є. Нищук з кону малої сцени Франкового театру, де, до слова, він нині грає «неложними» устами літературного героя Винниченка з твору «Момент», заявив:
– Людоньки добрі, мені приснився сон: Тарас Григорович ушкварив мене по кумполу і наполіг, аби я зліквідував непотріб, що прикривається його ім’ям! Оголошую: відсьогодні Шевченківська премія потекла у Чорне море… Вслід за флагманом «Москва».
На те, скажімо, Любов Голота схопилась за серце, а Павло Мовчан заскрипів зубами… Колишні члени Шевкому Василь Герасим’юк з Дмитром Стусом клянуть на чому світ стоїть Нищука. Братове, лахва минулася!
Слава щирісінькій Україні.
Ярослав Орос
