19 листопада 2022 року. 269 день Великої війни. ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ БЕЗ ІМЕНИННИЦІ… (1978 – 2011). Кристина – так було записане ім’я в документах, правильніше було б – Крістіна, приятелі звали Кріс, я ж від моменту знайомства іменував її Крістік… В 2011-му, опісля важкої хвороби, годинник життя зупинився на позначці 32. Чи потрібно відзначати, хай скромно, переважно поринаючи у спогади, День народження людини котра пішла від нас назавше?
На мою думку, так!
Згадувати бажано все добре, що траплялося в житті… А було його чимало. Також можна 
поставити на стіл страви які любила, вона знатиме, що пам’ятає і згадує бодай хтось, адже душа жива.
Крістік так вміла радіти кожному, навіть незначному подарункові, щиро, по-справжньому, як мала дитина. Тому виникало бажання дарувати… Якось трапилася така історія, — зайшли ми у Львові в невеличку крамничку, її чіпкий погляд виділив серед іншого краму невеличку фігурку сови, то була скарбничка. «Купи сову» — прохопилася… Вперше не купив. День непомітно перейшов у вечір, вночі сон не йшов. Ледве дочекався ранку. Перший відвідувач крамнички, і, вже сова вдома. «Сову купив?» — перші слова зранку, з інтонацією жіночої образи. «Купив» — почула у відповідь. Як красиво вона засміялася: «Я знала…».
Не стирається в пам’яті ще один спомин.
Мешкали ми у Львові, але вирішила провідати маму, бо хвороба вела наступ…, коли вже збиралася в зворотну дорогу, родичі презентували торт… «Не налягайте аж так!» — пролунало зауваження. І навздогін: «Що я чоловікові привезу?…». Вміння думати і дбати про близьку, рідну людину, не дивлячись на обставини дається не кожному.
Час її перебування серед нас невблаганно спливав, тоді не хотілося про це думати, просто докладалися всі можливі зусилля для порятунку, на які здатен простий смертний. Під час однієї з розмов Крістіна різко змінивши тему мовила: «Дякую тобі за львівський період нашого життя, нічого кращого я не знала…».
Творчих осіб, не тільки їх, рятує праця. Якщо ж улюблена, то годі й казати… Працюю затято, з певною дещицею шалу. Ось так промайнуло 11 років… Не ганявся ніколи за відзнаками, нагородами. Огидно від того, скільки тепер пошуковців різних відзнак у середовищах: письменників, художників, журналістів… Однак, однієї нагороди жадаю, щоб колись у зазначений згори час…. Про неї писала геніальна Ліна Василівна:
А справжня слава – це прекрасна жінка,
що на могилу квіти принесе…
Крістік, вже кілька років підряд приходить думка, що Ти, моя екзотична пташко відлетіла у далекі, теплі краї. Там тобі добре.
Савва Світлинський
P.S.
19 листопада 2017 року помер Василь Рубан (1942 – 2017) – український письменник, дисидент.
