Він пройшов творчий шлях від першої публікації у районці на Сумщині до посади редактора популярного українського гумористично-сатиричного журналу «Перець». Від коротенької газетної замітки до чималої низки книг гумору і сатири, які дуже вподобали читачі. Від схвальних відгуків земляків на перші проби пера до престижних вітчизняних та міжнародних літературних премій і відзнак за свою цікаву та самобутню творчість.
Він упевнено і гідно пройшов цю довгу, звивисту і непросту дорогу, маючи в руках не казкову чарівну паличку, а звичайні кулькові ручки чи олівці, якими писав та редагував гумористичні рядки. І єдине, що йому, на жаль, не вдалося, це дожити до свого 70-річчя, яке мали би відзначати вчора, але тепер уже без нього…
Михайло Прудник є досить помітною постаттю як у жанрі гумору і сатири, так і у вітчизняній літературі загалом. Тому його веселі твори, як і раніше, живуть зараз серед шанувальників творчості письменника. І ще довго житимуть.
Поряд із нашою пам‘яттю про світлу, добру, приязну, дотепну, щиру і порядну людину. Поряд із вдячністю за тривалу спільну творчу співпрацю, за підтримку і за не таке вже й поширене серед колег уміння радіти чиїмось літературним успіхам навіть дужче, ніж власним.
Дуже дякую, шановний Михайле Васильовичу, за все-всеньке.
Павло Кущ
Pingback: Михайло Прудник: «Доки усміхатимемося, доти й будемо людьми. Будемо народом, котрого не збороти!» | Краснопілля Інфо