Місто-герой, що його перейменують на місто героїв, — це черговий совковий брєд. Не хочу ображати Резнікова, але треба думати, коли пишеш якийсь закон чи постанову, а не викручуватись після написаного. Невже ж так складно відмовитися від совкового спадку в мові? Складно, якщо читати соцреалістичний брєд. Саме тому й треба читати в школі ті твори, які змінюють саму мову і спосіб мисленння українців, ба, сприйняття ними світу.
От «День гніву» Юрія Косача саме такий твір. Яка у цьому романі мова! Україна Хмельницького — це зовсім не русскій мір, навіть на рівні мови — це європейський світ. У мові цього твору навіть церковнослов’янізмів обмаль. Там панує українська, латина, польська, німецькі запозичення, польський король лається англійською, а скільки жаргонізмів, бодай і ландхснехтів.
Мова наша — дуже багата, відмовитися від совкових понять дуже просто. Потрібно одне — бажання і освіта. Наші міста просто українські, вони чинять опір російській агресії, бо інакше й бути не може. Це природній процес.
Залиште героїзм Москві і Лєнінграду. І всі українці, що протистоять російській агресії, просто люди і відповідальні громадяни, герої України гинуть на фронті. Нагнітання героїзму, словоблудство — суто російська тема. І в кожного справжнього героя України є ім’я і прізвище. Суспільство не повинно бути героїчним. Воно має бути відповідальним і українським. Такими ж мають бути і міста.
Роксана Харчук
