«Таланти одинокі, а бездари тримаються купи, бо вони можуть перемогти тільки бандою, як тічня собак чи зграя вовків. Завжди талановиту людину запитують, чи вона щаслива. Щасливими бувають тільки дурні або мертві. Щастя — мить, воно довгим не буває. Це — блискавка, а після короткого спалаху блискавки буває довгим плач дощу. Рівновага душі підтримується працею»
(Зі щоденникових записів Степана Пушика від 22.09.88)
Добре, що щоденники Пушика виходять.
Велику роботу провела дружина, Ганна Пушик: вона всі ті записи набирала з рукописів і вичитувала, а я бачив ці робочі записи, там дідько ногу зломить, почерк майже неможливо прочитати.
Ольга Слоньовська провела велику редакторську роботу. Я читав перший варіянт. І теж був думки, що Пушикові щоденники треба редагувати, інакше вишукуватимуть у них «смачних» шкандалів, і не звернуть увагу на мислительну роботу письменника.
У запропонованому варіянті — є естетичне задоволення з глибоким портретом доби, яка сформувала Пушика як людину стратегічно-хаотичного мислення, і яскравими, подекуди контроверзійними, характеристиками людей…
Євген Баран
