Культура

Світлини вуличних фотографів

На чорно-білій світлині з вісімдесятих: Ліля Сандулеса та Олександр Сєров на пішохідній вулиці Кобилянської у Чернівцях. Фото зроблене вуличним фотографом, яких у ті часи було багато. Вони «полювали» на перехожих у центральній частині Чернівців, де «урожай» на кадри був найбільший. Коли раптом потрапляв у об’єктив «папараці», тобі видавали талончик з номером. При бажанні у фотоательє (за п’ять кроків вище площі Центральної) можна було переглянути невеличкий фотопробник розміром три на півтора сантиметри…

Якщо кадр сподобався — бери пробник на пам’ять. Або замовляй велике фото. Саме для цього і робили масове «фотополювання». Адже більшість чернівчан і гостей міста таки замовляли «зупинену прекрасну мить».

У мене є багато і пробників, і фото, зроблених вуличними фотографами. То була окрема сторінка в історії Чернівців. Як і те, що дехто з тих чернівецьких «папараці», набивши руку на перехожих, пропонували свої (вже репортажні) фото чернівецьким газетам. В ті часи було три обласних видання — «Радянська Буковина», молодіжна газета «Молодий буковинець» і молдавська «Zorile Bucovinei» («Зоря Буковини»). І саме такими, як на цьому ретрофото, я пам’ятаю обох співаків – Лілю Сандулесу та Олександра Сєрова.

Пам’ятаю по відділу культури й освіти, в якому працювала і куди і Сандулєса, і Сєров — обоє солісти Чернівецької філармонії — заходили. Заходили поодинці, коли планувався газетний матеріал про них. На цьому ж фото артисти разом: молоді, стрункі, безпосередні. Сєров схожий на свого кумира – Тома Джонса. Ліля незвично строга в класичному костюмі-двійці, зі стрижкою «сессон», поголовно популярною в ті роки. Подейкували, що між талановитими співаками й молодими привабливими чоловіком і жінкою — роман.

«Роман справді був», — стверджує моя колега, яка у вісімдесяті роки працювала на Чернівецькому телебаченні. Врешті, те, що «був», видно, власне, і на фото. З чого видно? Цього годі пояснити. Хіба «розшифруєш» ауру людини чи її усмішку? Взаємна любов, симпатія, приязнь є, або їх нема. І якщо є, то всі довкола це відчувають…Як «відчув» спостережливий фотооб’єктив.

Думаю, якби тоді Ліля Сандулеса й Олександр Сєров заспівали разом, створили сценічний дует, цей тандем був би не менш унікальним і неповторним, яким незабаром став дует Сандулеса-Бобул. В останній «комбінації» велике значення мали однакова ментальність (обоє молдовани) і тембральна подібність голосів Лілі та Іво.

Якось готувала для газети інтерв’ю з Іво Бобулом і Лілею Сандулесою на піку їхніх стосунків, 1991-го. Тоді вони одружилися і «одурманили» всю Україну (а згодом – українську діаспору за океаном) піснями «Берег любові», «А липи цвітуть». Тепер у кожного з них інші береги, інші липи духмяно бентежать душу. А проминулий роман «пульсує» хіба на їхніх ретрофото…

Олена Чайка,
… і моє фото, якраз перед розмовою
з Лілею Сандудесою та Іво Бобулом.
Світлина дорогого Емануїла ДРУКМАНА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.