Минає 40 годин, відколи Україні надано статус «кандидата на членство в ЄС». Я не помилився. Бо офіційно Україна набула цей статус не 23 червня, після ухвалення позитивного рішення Європейською Радою, а 24 червня о 12:00, після опублікування в «Офіційному журналі ЄС». Що в цьому рішенні Євросоюзу є позитивним і корисним для пересічного українця?
В першу чергу ЄС візьме українську владу у «колючі рукавиці». І вже не просто даватиме їй рекомендації, а вимагатиме виконання певних завдань. Таких приміром, як створення незалежної САП, конкретної боротьби з корупцією, вимагатиме реальних реформ, а не камуфляжних у певних секторах економіки, у системі охорони здоровя, реформ у правоохоронних структур України: прокуратури, судів тощо.
Для влади України це буде постійна головна біль, оскільки її дії контролюватиме тепер не лише громадське суспільство України, але і ЄС. Адже набути «статус кандидата» дуже складно, а от призупинити або скасування — значно простіше.
Новий статус України повинен торкнутися навіть вітчизняних ЗМІ. Вони повинні будуть дотримуватись принципів демократії та інших стандартів ЗМІ. Спроби впливу олігархів на редакційну політику ЗМІ присікатимуться, утиски і переслідування журналістів взагалі вважатимуться ледь не «смертельним» гріхом.
До прикладу, за заклики нардепки Мар’яни Безуглої розправитись із журналістом Юрієм Бутусовим вона би вже почимчикувала до Європейського суду з прав людини. І навпаки, за «джинсу» журналісти також мають нести відповідальнісь аж до втрати ними статусу журналіста. У країнах ЄС журналісти, як і адвокати, повинні мати ліцензію на право офіційно займатись журналістською діяльністю.
Разом з тим інтеграція в ЄС не є одностороннім рухом. Тепер і Європейський Союз повинен нести певну відповідальність перед Україною. І це не лише політична, але й фінансова та економічна допомога Україні. Це, якщо коротко…
Ростислав Демчук
