НЕУЦТВО + ЗАРОЗУМІЛІСТЬ —
ось головні знаки на знаменах нашого сучасного українського суспільства.
Скандальне слово “генетика” – найкращий приклад, бо, починаючи з часів її народження як буржуазної лженауки й закінчуючи сьогоднішнім її ширпотребуванням (генетична пам’ять, генетика Донбасу, генетичні ознаки націй і т. ін.), цей приклад яскраво і вбивчо висвітлює культурний рівень тих, хто до нього вдається.
А хто тільки не вдається!
Від шкільної вчительки, яка торочить дітям про «пісенну генетичну пам’ять українців», до міністра культури, який щось же таки мав на увазі, вимовляючи слова «генетика Донбасу» та «генетики там немає, там завезені», — але що він мав на увазі, тепер уже навіть Портніков не розгадає.
Ну, добре, це все наші люди, ми їх усе одно шануємо (а що робити? — як казали тато, затопивши синові в писок), ми їх усе одно захищатимемо, бо спійману капканом чи гангреною лапу тільки вовк може відгризти, та й то в оповідях…
Лікбез:
1. Генетика — це просто наука. Одна з серйозних, дуже складних і дуже успішних наук. Науковці-генетики давно втомилися пояснювати фундаментально безграмотній інтелігенції, що застосовувати це слово всує, не маючи навіть елементарного знання про генетику, — ганьба несусвітна. Але інтелігенція наша як не мала того знання, так і не має. Хоча воно вкарбоване в шкільні підручники вже кількох поколінь. (Ще одна тепла згадка про школу.)
2. Генетична пам’ять — пам’ять, записана в генах — не містить у собі нічого, що відрізнялось би від аналогічних записів у генах тварин. Отже не може в генетичній пам’яті міститися НІЧОГО З ТОГО, ЩО ВІДНОСИТЬСЯ ДО КУЛЬТУРИ, — ніяких пісень, звичаїв, сакральних понять на кшталт калини, тризуба чи ще якихось національних символів, святинь та міфів.
3. Генетичні ознаки нації чи етносу — особливо принизлива нісенітниця. Але по нашій (і не тільки) землі досі бродять тисячі двоногих, які всерйоз розводяться про генетичні ознаки росіян, українців, євреїв, ескімосів тощо. Звичайно, якщо народи тисячі літ жили по різні боки океану чи поребрика й не бачили один одного, то вони матимуть різні генетичні ознаки — АЛЕ НЕ ЯК ЕТНОСИ ЧИ НАЦІЇ, А ЯК ПОГОЛІВ’Я. Бо до ознак етносу/нації належать тільки КУЛЬТУРНІ ознаки. За біологічними ж ознаками годиться визначати свиней, вовків, корів та інші створіння, що «мають язика, та не мають мови».
Невже й це незрозуміло?
Василь Триліс
