Сьогодні, 25 листопада, річниця від дня смерті Олександра ДОВЖЕНКА. Він помер 1956 року у своїй московській квартирі на Кутузовському проспекті, пізно увечері, о 23-й… Так само, як і сьогодні, була неділя.
«Прожили ми з нею всього рік, – розповідав він мені. – Жили як усі живуть, ні гірше, ні краще. І прожили б разом, як мовиться, до смерті… якби не вітер волі в степу, куди мене послали у відрядження.
Я живу, не знаючи почуття Голоду. Мої діти народились і зростають, не знаючи почуття Голоду. На жаль, моїх покійних дідуся та бабусю Голод не обійшов — як і весь наш рід загалом. Зібрав свою страшну данину…
Таксі я впіймав на Гійома Боплана. – На Марганецьку. Таксист кивнув головою, і я вмостився біля нього на передньому сидінні. Він був здоровий, до двох метрів, важив кілограмів сто сімдесят і був якийсь нервовий, як для своєї комплекції.