Сьогодні — річниця, як відійшов у засвіти світлий, розумний, дієвий українець — Тарас Осауленко, дипломат-міжнародник, громадський діяч, депутат ВР України VІІ скликання, мій вірний та надійний Друг. Він не дожив до свого 60-річчя, не дочекався Нашої Перемоги… 9 березня 2022 року, коли орки вже пілізли під самий Київ, Тарас востаннє подивився на височину Дніпрову в своєму рідномі Халеп’ї, яке так любив…
Там, на дніпрових кручах, і знайов Тарас свій спочинок, в холодний Шевченків День… Тарас пішов до Тараса…
Українець пішов до українця, посиливши наш небесний синкліт. Символічно-сумно. Тарас був справжнім бійцем — небайдужим до всього, що заважало Україні йти своїм поступом. Найзнаковіші події, які здійснювалися Громадською Спілкою «Музичний батальйон» проходили за участі та організації Тараса Осауленка.
Він був авторитетом, як в органах влади, так і в політичних, волонтерських, громадських, мистецьких колах. Модератор. Зв’язковий. Дипломат. Справжній у всьому! Ми з ним свого часу працювали разом в Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, де Тараса, переконаний, досі згадують добрим, світлим словом: організація поїздок до регуляторних органів різних країн, спілкування з іноземцями, все це — Тарас Осауленко з бездоганним знанням іноземних мов, серед яких найбільше знав і любив французьку.
Тарас Осауленко — із когорти українських інтелектуалів, які вже давно стали частиною Європи. Він був презентатором своєї країни, яку любив понад усе — беззастережно й сильно! Таких людей нам бракує у всі часи, особливо тепер, коли Україна входить в цивілізаційну європейську орбіту. Пам’ятаємо тебе, друже, цінуємо розкіш спілкувань із тобою й щастя хоч трохи походити разом по нашій згорьованій, гордій, найкращій у світі землі…
Микола Гриценко
