Сестра Івана Миколайчука — Іванна (у заміжжі — Матіос) з одним із найближчих друзів Миколайчукових – Романом Балаяном. Це Буковина, село Чортория, у якому народився і виріс митець. Біля хати, у якій виросли усі діти Катріни та Василя Миколайчуків. Нині це музей.
До речі, Іванна, Іванка ще школяркою зіграла одну із головних ролей у фільмі Артура Войтецького «Тронка», 1971 (за однойменним романом Олеся Гончара). Перед нею відкривався шлях в актриси, одначе ж ніц, Іванка обрала інші шляхи. Як і її старший брат Юрій, який, зігравши ролі у фільмі «Дитина» Миколи Мащенка та «Білий птах з чорною ознакою» Юрія Іллєнка, далі не пішов. Кілька років тому я почув од нього: «Та одного актора на сім’ю вистачить!». Одначе ж жаль…
А з вікон (дуже точна, виразна композиція фотокадру!) наче сам Іван підглядає, що там за вікном робиться.
Фото Сергія Марченка. 2017-й, коли не помиляюсь…
Сергій Тримбач
P.S.
Хата, природа, речі, розмисли, якими жив, які оточували Івана від народження, творили дух, душевний світ його таланту, допомагали долати негаразди щоденного буття. Коли розвалили стару хату, Іван «промовчав, відтак сказав: «Немає хати, не буде й мене». І гірко заплакав…
Дух речей, дух людини в поєднанні творять цілісність земного життя. А що ж далі? Живемо надією у вічності, і правда провадить нас до вічності. Ми віримо, що Дух Івана Миколайчука (його життєва енергія) не щезли, не розчинилися у Всесвіті, а записані у пам’яті Бога живого, на Його носіях, скрижалях безсмертної пам’яті. Все ж бо смертне слугує вічності, створене для вічності, для життя створене, щоб продовжитися у незбагненній для нас вічності…
Богдан Дячишин
