Нічого не буває випадковим. У цей день, 8 серпня 2014 року відійшла моя мама — Ганна Антонівна, уроджена Жадан. Походила вона з роду Терещенків на Сумщині. Пішла зі світу практично у післядень успіння Ганни, Матері нашої Богородиці. Я пам’ятаю цей день до найменших подробиць. Тоді стояла спека. Мама дуже схудла від хвороби і вже практично нічого не їла, тільки пила закарпатську мінеральну воду.
В той день водичка якраз закінчилася і ми з Любою зібралися в магазин. Вже, коли були у дверях, мама покликала нас і попросила Любу одягнути їй хусточку та добре зав’язати під підборіддям. На питання, навіщо, відповіла: так треба.
Коли ми через годину повернулися, вона вже не дихала. На обличчі застигла ледь помітна усмішка. Я обійняв її і довго, мов заціпенілий, сидів поруч, відчуваючи, як тепло покидає її тіло…
А через кілька років на її день народження в неї народилася друга онука. Мама була проста побожна жінка і часом говорила цікаві речі. «Синочку, у світі стільки розумних людей, але ти не будь розумним, а будь мудрим!»
— А чому так, мамо?
— Тому що розум людський живе в голові, а мудрість у серці. Тож, слухайся серця…
Дякую за науку, мамо. Царство Тобі Небесне!
Анатолій Матвійчук
