Коли я займався декомунізацією в області, здивувало, що кілька людей пропонували декомунізувати … гетьмана Богдана Хмельницького. Один з них, що називав себе офіцером ізраїльської армії і навіть виставляв відповідні фото, доводив, що таки да, точно треба Хмельницького зняти з п’єдесталу у чернігівському сквері біля П’ятницької церкви. Згодом його звинуватили у шахрайстві і він десь зник, коли почалася російсько–українська війна.
Зрозуміло, що такий діяч аж ніяк не міг бути авторитетним ні для мене, ні для чернігівського суспільства і пам’ятник гетьману роботи видатного скульптора Івана Кавалерідзе розвернули обличчям до церкви, як і було задумано при його створенні, пофарбували і зробили відкритим доступ для покладання квітів. Бо раніше комуністи його звернули були до міськкому своєї партії, а навколо постаменту збудували таке підвищення, щоб до Богдана не підійти, а то ще стануть там мітингувати…
Але й мітингували – саме у цьому сквері, під булавою гетьмана Хмельницького, в кінці 1980 на початку 1990-х проходили численні антикомуністичні мітинги. В тому числі і мітинг протесту під час московського ГКЧП. І ні в кого з найрадикальніших рухівців не виникала ідея прибрати Хмельницького, хоча я, скажімо, й цитував Тарасове: «Якби-то ти, Богдане п’яний…».
Віталій Портніков є відомим журналістом, навіть здобувся на Шевченківську премію. Я більше чи менше знайомий з його писаннями (з частиною їх, бо кілометри текстів про все на світі я не завжди долаю) ще від часів його юнацької статті в журналі «Дніпро» з епатажною назвою «Український єврей – це як рідкісний птах». І хоча я скептично ставлюся до його невпинної творчості, бо він сьогодні пише про Близький схід, завтра – про Латвійську церкву, післязавтра – про російських політиків, і все за принципом поверхаххапайки – але до нього все ж багато довірливих українців прислухаються, пропускаючи мимо вух тоненькі цівки українофобії.
Ось щойно він пустив текст «Зручний Шевченко». Про те, що, мовляв, Шевченко різко критикував гетьмана Богдана Хмельницького і тому його треба дегероїзувати, виключити з пантеону українських героїв. Очевидно, розрахунок Портнікова на те, що переважна більшість українців творчості Шевченка не знають глибоко і за дві-три цитати повірять журналісту. Адже й справді Тарас Шевченко кляв гетьмана за підлеглість Москві, називав його нерозумним сином. Все – скидаємо гетьмана?
Стійте і почитайте Шевченка без лукавства портнікових. І там знайдете багато оцінок Кобзарем гетьмана – він у нього і премудрий, і великий, і розумний батько. А що критикує – так і ми критикуємо за Переяславську раду, але, на відміну від Шевченка, знаємо, що так званих Березневих статей тої ради не існує – бо, якби існували, Москва уже давно трубила б ними. А так сором’язливо (сором і Москва – оксюморон!) каже, що вони знаходяться у найсекретнішому російському архіві – архіві президента РФ. Тобто, найімовірніше — їх нема. А військовий союз гетьмана Хмельницького з російським царем Алєксєєм Міхайловічем був усього лише військовим союзом, яких укладалося чимало і який втратив свою силу зі смертю підписантів.
Чи знає це Портніков — не відомо, але це знають всі освічені українці. Проте, схоже, Портніков розраховує на неуків.
Поляки не терплять нашого Бандери, білоруси несхвально ставляться до полковника Івана Золотаренка, євреям втовкмачено нелюбити Хмельницького і Петлюру, румуни, словаки, мадяри ще не люблять когось із наших. І що нам до того?! Ми ж не вказуємо полякам не любити їхнього Пілсудського, який зрадив українців Петлюри, не вимагаємо від євреїв не любити їхнього Бен-Гуріона, хоча це дуже несимпатичний соціаліст, не вказуємо мадярам на їхнього Горті, хоча мали би домагатися історичної справедливості щодо мадярських злочинів на території України в часи другої світової війни…
У кожного народу свої герої і свої негідники. І нема чого українцям вказувати кого любити, а кого ненавидіти, бо, зрештою, народна мудрість дійшла до сьогодні: «Від Богдана до Івана не було гетьмана». Уточнюю, що йдеться таки про Богдана Хмельницького та Івана Мазепу, хай би як їх не любили портнікови.
Василь Чепурний
P.S.
Для мене Портніков — великий нуль, який служить грошовим мішкам. Але автор правий, він дуже тонко підводить лінію українофобії. Я у свій час дивувалася, чому Хава Волович, репресована єврейка і трохи письменниця, так ненавиділа Богдана Хмельницького. Якось вона обмовилася. Я була вражена. Мені важко було зрозуміти, чому люди, які народилися й живуть в Україні, такі україноненависники?!
Валентина Мастєрова
