«Радуйтеся щиро нині»: Успенський собор Києво-Печерської Лаври нарешті Величаво, натхненно, осяйно. «Переможну пісню співаючи, викликуючи, взиваючи і промовляючи». Вивітрили нею на віки вічні задушливу сопуху «кіріловскіх цапобородих», які сквернили тут десятиліттями у неправді і звабі, у гордині, у сластолюбстві і блуді, вергаючи злобу, клятьбу, клікушество.
І, кажучи словами Івана Вишенського, отим своїм богопротивним «дитинногральним розумом» множили гріх фарисейства й боговідступництва.
Тепер нарешті безбоязно і неосудно понесу свої покаяння за гріхи у цей величний і вже рідний Храм, де душа окрилюється. В українську Оселю Заступниці, яка «породила Його на сіні в Віфлеємській яскині». І подячно молитимусь у Небеса за цю Благодать.
Караюся, але не каюся: від постання собору з більшовицької руїни не був там жодного разу.
Валерій Ясиновський
Це була велика історична подія. В Успенському соборі Києво-Печерської лаври предстоятель автокефальної Православної церкви України митрополит Епіфаній провів богослужіння з нагоди Різдва Христового. Відбулась нарешті літургія істинної Української церкви в Києво-Печерській лаврі. Раніше цей головний собор лаври орендувала для богослужінь тільки УПЦ Московського патріархату. Відома з 90-х народна вимога «геть московського попа» нарешті має стати реальністю.
Було дуже святково й піднесено від загальної атмосфери, від українських колядок у Лаврі. Мороз по шкірі! Ще й гуцулики заколядували. А біле вбрання Митрополита Епіфанія вишите червоним і чорним — просто витвір мистецтва. «Червоне то любов, а чорне то журба».
«Ті, хто тримали нас у неволі, не могли стерпіти наших досягнень і успіху. Диявольські злоба та заздрість спонукали їх розпочати війну, але в ній вони обов’язково зазнають поразки, адже правда на нашій стороні», — сказав митрополит Епіфаній.
Олександр Клименко
