У 90-х, коли нарешті прорвало греблю радянської цензури, я точно звернув би увагу на твори цих письменників. На жаль, тоді їх ще не видавали. Недоступних раніше читачам текстів було настільки багато, що у видавців розбігалися очі, твори якого письменника видати першими. А потім складна економічна ситуація практично зруйнувала стару державну систему книговидання, а разом із нею також перекладацьку, редакторську і навтіь коректорську школи.
Нечисленним видавцям довелося борсатися у хвилях ринкового моря, друкуючи насамперед те, що можна було чимшвидше продати і відбити витрачені кошти. Ситуацію вповні використала сусідня росія. Користуючись фактичною двомовністю українського читача, відкритістю вітчизняного ринку для видань з інших країн, росіяни швидко взяли під контроль ключові висоти у галузі книгорозповсюдження. Переклали вони також твори цих американських письменників-постмодерністів.
Радію, що бодай через кілька дестиліть ситуація кардинально міняється. І ми не тільки поступово відвойовуємо власний книжковий ринок, але й наповнюємо його класичними текстами світової літератури у перекладі рідною мовою, без знання яких неможливо залишатися у тренді світових літературних процесів і найголовніше рухатися далі.
На жаль, із представлених на фото текстів читав тільки по одному-два романа Джона Барта, Дона Делілло і Томаса Пінчона. Було би класно, якби замість тисяч списаних із бібліотек книг російських авторів та видань російською мовою їх місце займали твори цих та їм подібних авторів. Щоб бодай нинішньому і наступним поколінням українських читачів не доводилося чекати на їх появу кілька десятиліть, як довелося чекати мені.
Юрій Чорней
